Наведено науково-оглядові засади різнобічних підходів до осмислення чинників історичного поступу української культури від періоду Київської Русі до сьогодення (просвітницько-освітня, театрально-музична, релігійно-правова спадщина, живописно-скульптурне, архітектурне та декоративно-прикладне мистецтво, фольклорно-літературна, етико-естетична культура, наукові, звичаєво-традиційні надбання та видатні особистості нації), що орієнтують сучасну молоду людину до осмислення складності та різноманітності завдань, що постають перед громадою, потребуючи соціально-креативної відповідальності. Звернено увагу до процесу засвоєння етично-естетичних норм. Наголошено на тому, що саме культурно-соціальний розвиток індивідуальності, креативне примноження надбань попередніх поколінь є умовою культурного поступу суспільства, пізнавально-корекційної ідентифікації нації.