З’ясовано, що глобальна тенденція до зміни вікової структури населення, насамперед торкається найбільш розвинених суспільств сучасності та зумовлює необхідність пристосування суспільних відносин та інститутів до старіння населення. З’ясовано, що завдяки соціологічному підходу до вивчення потреб можна виявити, у чому люди похилого віку відчувають нестачу. Удосконалено теоретико-практичні аспекти визначення терміну «деприваційна бідність», виділено її ознаки. Зокрема обгрунтовано обмеженість монетарного розуміння бідності та необхідність врахування соціальних аспектів цього явища. Виокремлено шляхи реалізації потреб людей похилого віку. З’ясовано, що якісному обслуговуванню людей похилого віку сприятиме розпочата робота з унормування універсальних (державних) стандартів, які визначають рівність вимог до всіх суб’єктів надання соціальних послуг (незалежно від форми власності); порядок фінансування забезпечення індивідуальних потреб отримувачів соціальної послуги; правила складання індивідуального плану й укладання договору про надання соціальної послуги; принципи та зміст соціальної послуги, місце й терміни її надання; принципи інформаційно-методичного забезпечення соціальної послуги, критерії оцінки ефективності її надання тощо.