Виокремлено фактори, які диктують нові вимоги до методологічної, світоглядної, системної підготовки військових фахівців. Висвітлено нові підходи до побудови системи військової освіти; розглянуто причини, які гальмують створення системи післядипломної освіти, що задовольняла б потреби Збройних сил. Розкрито напрями структурного реформування військової освіти: удосконалення законодавчої та нормативно-правової бази, удосконалення кадрової політики тощо. Визначено проблеми, які потребують особливої уваги, зокрема впровадження сучасних інформаційно-комунікаційних технологій. Акцентовано увагу на розв'язанні проблем якості навчання, структуризації навчальних планів, впровадженні кредитно-модульної системи. Обговорено умови зростання ефективності системи вищої військової освіти.

Обгрунтовано актуальність проблеми сформованості педагогічної культури викладача. Підкреслено, що освіта є основою для розвитку культури, але не самою культурою. Зазначено, що культура є підгрунтям формування особистості педагога. Визначено риси, які характеризують культурну людину. Розглянуто сутність поняття "педагогічна культура викладача ВНЗ". Розкрито її структурні компоненти: цінності-цілі, цінності-мотиви, цінності-знання, технологічні цінності, цінності-властивості тощо.

Розглянуто діяльність М.Драгоманова як освітянина-практика. Досліджено його філософсько-педагогічну спадщину. Акцентовано увагу на педагогічних ідеях щодо навчання і виховання молоді на матеріалі української культури і традиціях народної педагогіки, родинному вихованні тощо.

Визначено сутність поняття "мовні стратегії", їх мету та засоби досягнення (предметні, операційні). Розглянуто мовні стратегії як особливі технології розгортання іншомовної мовленнєво-розумової діяльності. Розкрито провідні риси мовних стратегій: варіативність, послідовність, морально-вольове начало тощо. Акцентовано увагу на необхідності переосмислення методичної концепції навчання іноземної мови у ВНЗ. Розглянуто позитивні риси традиційної методики вивчення іноземних мов, переваги комунікативного методу засвоєння та лінгвосоціокультурного методу викладання іноземних мов. Досліджено зрушення у викладанні іноземних мов в Україні: застосування мовленнєво-діяльнісного підходу та набуття прикладного характеру вивчення мови тощо. Проаналізовано суперечності, що виникають за впровадження сучасних мовних стратегій. Окреслено завдання формування мовних стратегій, зокрема їх поєднання зі стратегіями вільного оволодіння рідною мовою. Сформульовано засади та головну мету вивчення іноземних мов у вищій школі на сучасному етапі.

Розглянуто проблему моніторингу якості освіти. Розкрито зміст понять якість та якість освіти, визначено складові, які характеризують якість освіти. Проаналізовано розділ Національної доктрини розвитку освіти щодо якості освіти, охарактеризовано дві групи міжнародних документів щодо рівного доступу до якості освіти. Здійснено огляд різних джерел з визначення понять "моніторинг", "моніторинг якості освіти", "освітній моніторинг", "педагогічний моніторинг", "кваліметрія", "діагностика ефективності навчального процесу", "освітня (дидактична) діагностика". Висвітлено призначення та головне завдання моніторингу якості освіти, виділено центральну проблему її оцінювання - визначення критеріїв та показників якості освіти. Названо традиційні показники оцінювання якості освіти у вищій і середній школі України. Аргументовано необхідність використання громадської оцінки з боку громадських об'єднань.

Розглянуто проблеми входження України в європейський освітній простір. Визначено передумови та простежено процес формування кафедр педагогіки і психології у непрофільних ВНЗ. Висвітлено досвід їх роботи. Обгрунтовано висновок щодо ствердження в технічних ВНЗ думки про необхідність психолого-педагогічної складової в підготовці інженерів. З'ясовано і розкрито зміст основних напрямів діяльності педагогічних кафедр у непрофільному ВНЗ. Особливу увагу приділено значенню інформаційно-програмного забезпечення документообігу. Підкреслено актуальність володіння комп'ютерними технологіями викладачами педагогіки і психології. Зазначено потребу певної уніфікації адміністративних документів кафедри та актуальність створення електронної бібліотеки навчально-методичних розробок.

Зазначено, що головним завданням особистісно орієнтованого типу навчання є формування ініціативного, творчого і самокритичного педагога. Розкрито сутність підготовки вчителя та зміст поняття "особистісно орієнтований підхід". Розглянуто проблему формування особистості педагога в сучасній Україні. Запропоновано нову систему відбору до педагогічних закладів як один зі шляхів її розв'язання. Наголошено на значенні психолого-педагогічного тестування у процесі відбору та на ролі стилю спілкування викладача і студента у формування особистості педагога. Названо критерії характеристики рівня розвитку майбутнього вчителя та специфічну рису його соціальної активності. Звернено увагу на роль особистісної децентралізації та індивідуалізації педагога у педагогічному впливі.

Порушено актуальні проблеми суспільного розвитку в Росії, Україні та на Заході. Зосереджено увагу на постсоціалістичному феномені - "керованій демократії", наголошено на причинах цього явища. Розглянуто термін "керована демократія" у контексті політичної теорії. Проаналізовано вписаність в модель "керованої демократії" (в типологічно чистому сенсі цього слова) політичної практики в Україні. Досліджено історичні витоки тенденції розвитку "керованої демократії", які походять з форм відносин між владою і населенням в Російській імперії та в радянські часи. Дано оцінку результатам використання В. Путіним технології "керованої демократії". Констатовано, що модель "керованої демократії" є різновидом державної утопії. Обгрунтовано нереалізацію такої моделі в Україні далекістю українських політичних традицій від очікування авторитарного месії. Акцентовано, що держава, яка практикує керовану демократію не виходить за межі державності неопатримоніального типу характерної для держав третього світу. Деталізовано властиві їм системні взаємини центру і периферії. Здійснено аналіз стратегій центру в час зрілої "керованої демократії у сферах розподілу та політичній". Зроблено висновки: тип політичного устрою - "керована демократія" - основна загроза для демократичного розвитку постсоціалістичної держави; важливу роль в її протидії виконує ідеал відкритого суспільства". Конкретизовано використання поняття "відкритого суспільства" як політичного ідеалу - антитези "керованій демократії" - стосовно пострадянських реалій. Запропоновано авторське розуміння поняття "відкритості".

Констатовано, що інституалізація педагогіки вищої школи (ПВШ) як науки посилюється. Зроблено аналіз вітчизняних підручників та посібників з ПВШ в контексті змісту аналогічних праць, виданих у Росії. Проаналізовано три найтиповіші поняття ПВШ у вітчизняній науці. Здійснено спробу філософського поглиблення поняття "ПВШ". Наголошено на значущості використання для цього категорій та словосполучень: "життєвий досвід", "входження у світ", "фундаменталізація освіти" тощо. Аргументовано неприйнятність тверджень про педагогіку як науку, позбавлену самостійності.

Порівняно результати вступних іспитів 2004 р. (типовий письмовий комплексний іспит) та 2005 р. (тестовий та творчий аспекти іспиту). Вміщено і прокоментовано порівняльні діаграми: прохідних балів загального конкурсу на спеціальності, узагальнених прохідних балів по університету за 2004-й та 2005-й роки; часток творчих завдань та часток тестових завдань залежно від сумарного бала, отриманого абітурієнтами на вступному іспиті до ВНТУ в 2005 р. Проаналізовано діаграму розподілу часток балів, одержаних за тестові і творчі завдання для різних категорій абітурієнтів. Сформульовано висновок щодо міри об'єктивності результату оцінювання знань за допомогою завдань творчого і тестового характеру.

Зазначено, що один зі шляхів входження до європейського освітнього простору - надання бакалавру професійної кваліфікації. Доведено переваги узагальнення фундаментальної підготовки бакалаврів за галузями знань перед бакалавром за напрямами підготовки з загальним професійно-практичним циклом навчання. Запропоновано повернутись до профілізації за спеціальністю, що надасть бакалавру професійну кваліфікацію. Акцентовано увагу на ефективному шляху економії державних коштів інтеграції спеціальностей відповідно до класифікації видів економічної діяльності (ДК 009-96) та критеріїв: "Об'єкт діяльності", "Потреба в кадрах", "Перспективність". Наголошено, що надавати професійний сертифікат має незалежна професійна асоціація. Впроваджено елементи методології розмежування освітньої та професійної атестації фахівців. Зазначено, що опрацьовується проект, який передбачає підготовку до складання і прийому в Україні кваліфікаційного іспиту з маркетингу. Акцентовано увагу на необхідності ВНЗ бути освітньо-науковим центром, розкрито пріоритетні напрями наукових досліджень університету. Проаналізовано основні проблеми працевлаштування випускників, визначено вимоги підприємств до них. Охарактеризовано суперечності сучасного ринку праці. Запропоновано поновити для спеціалістівякі навчаються за рахунок держбюджету, практику централізованого замовлення фахівців міністерствами, ввести для них довгострокове стажування.

Визначено важливий резерв вдосконалення вищої технічної освіти - переосмислення завдань науково-методичних комісій за напрямами вищої професійної підготовки науково-методичної ради МОН, конкретизовано їх нові завдання.

Визначено потребу підготовки в Україні фахівців з маркетингу, освіта і кваліфікація яких зможуть забезпечити конкурентноспроможність на світовому ринку. Встановлено низку ключових компетенцій професійної освіти, підкреслено важливість загальної здатності комунікативної організації професійної діяльності за різних соціально-економічних умов з представниками різних професійних співтовариств і культур. Названо чинники, що визначають розвиток ключових компетенцій засобами навчання на прикладі стратегії професійного навчання на рівні міжнародного диплома МВА (Master Business Administration). Показано зсув акценту з академічних дисцсиплін до розв'язання приктичних ключових проблем, з якими фахівці стикаються на робочому місці. Відображено три принципи програми традиційного навчання, питання методичних дискусій про можливість і шляхи формування компетенцій та особистісних менеджерських навичок маркетологів. Розкрито зміст поняття "професійна та психологічна підготовленість", "організаторські здібності", "педагогічні навички". На прикладі шкіл бізнесу США показано головні уміння маркетологів, для розвитку яких існують спеціальні тренінги. Констатовано, що в Україні практика маркетингу є ще вторинною щодо теорії. Висвітлено підходи західних шкіл до підготовки фахівців з маркетингу з орієнтацією на практичні вміння, доведено переваги цього підходу. Розкрито зміст методичної, соціальної та професійної компетенцій професійної діяльності маркетолога. Запропоновано у підготовці вітчизняних маркетологів перемістити основні акценти навчання з теоретичної площини у бік формування практичних вмінь.

Зазначено важливе місце "технологізації" навчально-виховного процесу у вирішенні складних завдань освіти з кінця ХХ ст. Досліджено причини появи і використання поняття "освітні технології". Розкрито характерні ознаки освітніх (педагогічних технологій) доведено наявність частини цих ознак в традиційних підходах до навчального процесу. Пояснено необхідність застосування поняття "технології" до діяльності системи освіти. Акцентовано увагу на освітній доповіді ЮНЕСКО (1998 р.), яка розглядає комп'ютерну техніку як істотний засіб розвитку освіти. Розкрито параметри використання властивостей комп'ютера в навчальному процесі. Наголошено на певній полярності понять "технологізації" навчально-виховного процесу і гуманізації освіти. Проаналізовано негативні наслідки спроб гранично-технологізувати й інформатизувати навчальний процес у середній і вищій школі.

Висвітлено рівні неперервної післядипломної освіти педагогічних працівників. Визначено три етапи розкриття спільної діяльності цих рівнів. Простежено становлення концепції педагогічного діагностування. Доведено переваги проведення педагогічного діагностування на суб'єктно-об'єктних засадах. Розкрито його суть. Наголошено на умовах, необхідних для організації методичної роботи на діагностико-прогностичних засадах. Головну увагу акцентовано на змісті підготовчого, робочого та завершального етапів проведення діагностичної роботи. Вичленено форми і методи підвищення кваліфікації: інформаційні, ілюстративно-показові, практичні. Наведено положення, які обумовлюють введення в методичну післядипломну освіту діагностико-прогностичних засад. Вміщено карту-план: проблеми, які потребують розв'язання; форми методичної роботи.

Визначено основні напрями моніторингу системи дистанційного навчання (СДН). Розкрито причини, які викликають необхідність моніторингу підсистеми контролю СДН. Сформульовано мету моніторингу. Виокремлено об'єкти моніторингу: тести підсистеми контролю СДН; тестові напрями, призначені для інтерпретації результатів тестування в традиційну оцінну шкалу. Висвітлено особливості моніторингу в режимі експлуатації СДН. Наголошено на значенні моніторингу тестових завдань для викладача.

Досліджено особливості основних етапів становлення концепції безперервної освіти. Зазначено, що проблему безперервної освіти неможливо розглядати без спеціальної розробки її методологічних, психолого-педагогічних, організаційно-управлінських і економіко-правових аспектів. Розглянуто трактування принципу безперервної освіти, запропоновано авторське розуміння єдиної системи безперервної освіти, підкреслено інтегративний характер цього визначення. Особливу увагу приділено різним аспектам гуманітаризації безперервної освіти: трансформації змісту і процесу навчання; спрямованості; розвитку інтелектуальних можливостей і здібностей; змінам акцентів, зокрема у її основному змісті, в розумінні освіти загалом; зміні її якісних характеристик. Наголошено, що така освіта перетворює людину з об'єкта освітньої діяльності в її активний суб'єкт. Здійснено порівняння моделей традиційної та безперервної освіти за метою, змістом, методами і формами, результатом, інституційним виміром. Подано висновок про можливість використання традиційних напрацювань сучасної теорії управління технічними і технологічними системами та процесами в розв'язанні проблеми побудови системи управління в освітній діяльності.

Розкрито принципи вертикальної і горизонтальної інтеграції системи освіти. Виділено фактори, на які повинна зважати цілісна система управління освітньою діяльностю, сформульовано її призначення для дорослої людини. Зосереджено увагу на позитивах та потенціалі нових інформаційних технологій: інформаційних "стаціонарних" і "мережевих технологіях". Визначено теоретико-методологічну основу підвищення ефективності і якості навчального процесу в системі безперервної освіти в технічному університеті, головне завдання викладача в сучасних умовах; переваги, які одержують традиційні форми навчання за умов застосування сучасних технологічних засобів зв'язку і передавання інформації. Висловлено думку, що мережа науково-освітніх порталів ВНЗ буде основою освітнього інформаційного простору міста, регіона та держави.

Відображено місце нафти і газу у забезпеченні України енергією, що споживається. Здійснено історичний огляд ролі Прикарпаття у становленні та розвитку нафтогазової індустрії з кінця ХІХ - ХХ ст. Простежено процес розвитку української освіти для нафтогазової галузі. Представлено Івано-Франківський інститут нафти і газу як центр нафтогазової освіти і науки міжнародного рівня. Розкрито позитивний досвід застосування енергозберігальних технологій в Івано-Франківському національному технічному університеті нафти і газу та ВАТ "Івано-Франківськцемент". Наголошено на видах альтернативних джеред енергії, умови для розвитку яких є в Україні. Розкрито досвід використання біогазових енергетичних установок у Європі та Україні. Дано оцінку стану газовидобутку в Україні. Визначено завдання - максимальне вилучення з надр газу та конденсату. Охарактеризовано практично значимі результати виконання науково-дослідної роботи "Розробка та впровадження високоефективних технологій видобування та постачання газу для досягнення енергетичної безпеки держави." Висвітлено специфічні проблеми розробки газових родовищ в українському секторі Чорного та Азовського морів. Звернено увагу на диверсифікацію джерел надходження природного газу. Проаналізовано п'ять об'єктивних умов, що стримують реалізацію диверсифікаційних проектів. Названо фактори, які необхідно врахувати під час вибору маршруту газопроводу. Складність завдання проілюстровано прикладами. Конкретизовано проблеми, над якими працюють наукові школи університету. Запропоновано визначення поняття "енергетична безпека України".

Наголошено, що серед пріоритетних завдань системи освіти - виховання відповідального ставлення до власного здоров'я як до вищої індивідуальної і суспільної цінності. Проаналізовано динаміку стану здоров'я студентів під час навчання у Севастопольському технічному університеті. Результати дослідження подано в таблицях. Запропоновано систему постійного супроводу - моніторингу здоров'я за напрямами: медичним, фізичним, психологічним, валеологічним, інформаційно-дидактичним, розкрито її призначення. Зроблено висновок про навантаження потужності і тривалості навчальної інформації та виникнення на цьому тлі порушень резистентності організму студентської молоді.

Наголошено на умовах, які зобов'язують педагога організовувати свою діяльність на творчій основі, зокрема моделювати можливі зміни в організації, структурі і змісті освітнього процесу. Акцентовано увагу на умовах, які визначають соціальну значущість вивчення закономірностей формування креативності в системі неперервної освіти. Розкрито соціальне та наукове значення важливості проблеми формування креативного фахівця. Вивчено суперечності між застарілою системою підготовки фахівців і сучасними соціальними і особистісними потребами професіонала. Відображено головну мету формування креативності особистості в системі неперервної освіти. Розглянуто методологічні підходи під час проектування формування креативності випускника вищої школи: системно-функціональний, інтегративний, особистісно-орієнтований. Здійснено наголос на тому, що креативність є твірним джерелом професійної діяльності та основою соціальної адаптації. Доведено, що креативність, як особова багаторівнева особистісна категорія андрагогіки, характеризується діалектичною тримірністю її складових: процесуальною, результативною і особистісною. Досліджено трактування поняття "креативність". Охарактеризовано інтелектуальний і соціальний види креативності. Підкреслено зв'язок вияву креативності з наявністю творчої особистості. Виділено головні риси характеру, передбачені моделлю творчої особистості професіонала. Оприлюднено результати запровадження психодіагностичної методики МЛО "Адаптивність" щодо виявлення впливу креативності освітнього середовища на ефективність адаптації.

Визначено загальнотеоретичний,гносеологічний та емпіричний напрями дослідження креативності у професійній педагогіці вищої школи. Проаналізовано відмінність креативних технологій від традиційних,педагогічних.

Визначено поняття "медіа-освіта" та причини виникнення медіа-освіти. Акцентовано увагу на чотирьох напрямах медіа-освіти за Б.Єржабковою, моделях медіа-освіти за О.Федоровим, теоріях медіа-освіти, пропонованих Н.Кириловою (естетична, практична, ідеологічна, тощо). Наведено фактори, які на думку американських мас-медійних науковців доводять необхідність медіа-освіти, а не цензурування. Висвітлено розвиток медіа-освіти у Франції, Великій Британії, Німеччині тощо.