Проаналізовано традицію вживання поняття "наратив" у науковому дискурсі, доведено можливість його аплікації на соціологічне дослідження соціальної реальності за межами постмодерністської соціології, у рамках якої воно виникло. Одним із напрямів такої аплікації є дослідження соціальних ідентичностей.

Розглянуто феномен комодифікації тіла - перетворення тіла у своєрідний товар, що закріплюється через визначені рекламні дискурси. Проаналізовано мову реклами товарів для тіла, яку розглянуто як механізм конструювання визначеного розуміння тіла і відповідного ставлення до нього через конкретні консюмеристські практики.

Розглянуто застосування методів усної історії у вивченні явища колабораціонізму за умов окупації Харкова під час Другої світової війни. Зазначено, що для вивчення радянського суспільства наявні джерела досить незначні. Тому цінними є ті особисті документи, мемуари, записки, щоденники, що збереглися, а також матеріали інтерв'ю та бесід з очевидцями тих подій. Наголошено, що через надзвичайну різнорідність джерел важко змалювати цілісну картину повсякденного життя в окупованому Харкові.

Проаналізовано процес вивезення, а також умови праці та побуту українських робітників з теренів СРСР у німецькій промисловості та сільському господарстві Третього Райху; простежено специфіку у ставленні німецької влади та німецького населення до остарбайтерів і примусових робітників з дистрикту Галичина. Статтю побудовано на матеріалах спогадів очевидців подій Другої світової війни.

Досліджено державну ідентичність у російському суспільстві, зокрема серед московської студентської молоді. Зроблено висновок про центральне місце в цій ідентичності таких тем як уявлення про провідне місце країни в світі, її цивілізаційний розвиток, уявлення про ресурси, досягнення культури та історичну роль країни. Підкреслено ефективність дій політичної еліти Російської Федерації, спрямованих на формування у суспільстві державної ідентичності.

Обгрунтовано чинники структурних перетворень в українському суспільстві завдяки аналізу передумов і закономірностей перебігу трансформаційного процесу. Масштаби, тенденції й особливості таких перетворень визначені комплексом напрямів трансформації соціальних ієрархій. Зокрема, проаналізовано соціокультурні, стратифікаційні та інституціональні аспекти.

Висвітлено питання типологізації патерналізму як особливого виду соціальних відносин. На найвищому рівні різновиди патерналізму розглянуто в політичній, економічній та культурній сферах. Проаналізовано кваліфікаційні схеми відповідно до форм та ступеня втручання патерналізму в життя його суб'єктів, а також особливостей його впливів на ті чи інші сторони їх повсякденних практик.

Вивчено зміни функцій бібліотеки як соціального інституту в сучасному інформаційному просторі. Виділено усталені та очікувані функції. Очікувані функції мали б стати відповіддю на модернізаційні процеси інформаційного середовища. Розглянуто головні проблеми, що перешкоджають виконанню тих чи інших функцій сучасними бібліотеками в Україні; визначено можливі шляхи подолання цих проблем для поліпшення функціонування бібліотек у майбутньому.

Досліджено регіональну ідентичність студентів-першокурсників харківських ВНЗ. Розглянуто перспективність аплікації поняття культурно-історичний міф у дослідженні регіональних ідентичностей, а також важливість регіональних ідентичностей у визначенні змісту індивідуальних стратегій соціальної мобільності.

Знайдено нові підходи до вивчення особливостей ідеологічного конструювання за умов соціокультурних трансформацій. Обгрунтовано доцільність аналізу символіки грошових знаків для вивчення процесу формування сучасної української державної ідеології, що здатен перевести проблематику вивчення ідеології у площину аналізу конкретних її втілень.

Розглянуто соціально-прагматичну складову феномену комунікативної компетентності у взаємозв'язку з реципрокними обмінами. Проаналізовано роль реципрокності в бізнес-комунікаціях. На підставі вивчення сутності комунікативної компетентності бізнесмена за сучасних умов зроблено висновок, що до комунікативної компетентності треба зачислити вміння успішно та ефективно вести підприємницьку діяльність за умов неформальних комунікацій і реципрокних обмінів. Ці аспекти формують соціально-прагматичний рівень комунікативної компетентності.

Соціальний активізм у різних проявах є важливим явищем життя будь-якого суспільства і, відповідно, предметом наукових досліджень і дискусій. Особлива увага до соціальних організацій і рухів сьогодні пов'язана з появою транснаціональних об'єднань, які формуються згідно з логікою мережевої взаємодії.

Розглянуто суть та особливості соціального самопочуття населення. Проаналізовано результати соціологічного дослідження соціального самопочуття населення м. Львів. Вивчено вплив соціально-економічного знання на соціальне самопочуття населення.

Олігархію розглянуто не як перехідну форму правління на етапі транзиту від соціалізму до капіталізму, а як особливу модель соціальної організації та управління, що грунтується на симбіозі політики та економіки, влади та власності, політичної та економічної еліти. Олігархія - це також інституціоналізована модель обмеженої та контрольованої правлячими елітами модернізації. Проаналізовано основні чинники становлення та піднесення олігархії - як внутрішньо зумовлені, так і зовнішні. В основі зародження олігархії є радянська культурна та інституційна спадщина та специфічна модель реформування в процесі постсоціалістичної трансформації. Реформи відбуваються так, щоб максимально задовольнити інтереси правлячих еліт у привласненні суспільного багатства та експлуатації продуктивних класів. Олігархія вкорінена в неформальних власних структурах - кланах, які грунтуються на патрон-клієнтній моделі соціальної інтеграції суспільства.

У розділах праці "Щоденне спостереження" розглянуто важливі соціальні процеси, започатковані у добу Просвітництва, які привели до формування у сучасних суспільствах західного світу особливої системи соціального контролю, заснованої на широкому використанні аудіо-візуального та інформаційного спостереження. Наголошено на соціальних проблемах та небезпеках, породжених технологіями, що були покликані вдосконалити процеси соціального управління.

Розглянуто генезу соціології девіантної поведінки, зсув теоретико-методологічних підходів у її межах від підходу соціальної патології до критичного підходу. Наголошено на небезпеках нормативної релятивізації в дослідженні девіантної поведінки, проаналізовано традицію соціологічного вивчення організаційної девіантності. Зазначено про перспективність використання поняття "організаційна культура" у дослідженнях організаційної девіантності.

Розглянуто питання інноваційних взаємодій органів виконавчої влади з суспільством у сфері інформування та комунікації для пошуку найадекватніших форм модернізації державного управління України. Наведено нові вимоги та принципи державного управління, проінтерпретовано поняття електронного уряду, визначено інформаційно-комунікативні аспекти розвитку електронного уряду.

Наведено перелік досліджень регіональних відмінностей політичної культури. З використанням матеріалів соціологічних досліджень підтверджено, що на процес формування політичної культури регіональних спільнот впливають такі чинники як регіональна ідентифікація, регіональні інтереси і цінності, спільний історичний та політичний досвід, етноконфесійні особливості, наявність регіональних "агентів". Виконано регіональну класифікацію типів політичної культури.

Успішні життєві практики повсякдення демонструють способи використання структурних можливостей та переборювання структурних обмежень, які виникають під час трансформації посткомуністичного суспільства. Поняття "глокалізація" використовують для опису особливостей моделей виклику-та-відповіді у процесі глобалізації пострадянської культури та економіки на мікрорівні повсякденних практик життєдіяльності українського села. За результатами проведених польових досліджень проаналізовано як приклад глокалізації успішні практики повсякдення сільського життя, які суттєво змінились під впливом структурної пострадянської трансформації та глобалізації на прикладі кримського села, де цей вплив найяскравіший.

Розглянуто суб'єктний дискурс класичної та сучасної соціології, зокрема, теоретичні доробки таких учених як Е. Дюркгейм, А. Етціоні, А. Турен, Е. Гідденс, М. Арчер, У. Бек, П. Штомпка, Т. Заславська, В. Ядов, О. Злобіна; виконано порівняльний аналіз проблеми суб'єкта та соціальної суб'єктності у філософському та соціологічному знанні; акцентовано увагу на ідеї "смерті суб'єкта", описаній у працях М. Фуко, Р. Барта та інших філософів-постмодернистів; наведено аргументи на користь суб'єктної парадигми дослідження посткомуністичних трансформацій; надано авторську інтерпретацію концептів "суб'єкт" та "соціальна суб'єктність".