На основі маловідомих документів радянських спецслужб досліджено організаційно-функціональний устрій органів радянської спецслужби, на які покладався захист Діючої армії під час Другої світової війни та вигнання нацистських агресорів з території України.

Вперше розкрито та проаналізовано міжнародну співпрацю вчених Всесоюзного науково-дослідного інституту луб'яних культур і угорських аграріїв у коноплярстві, що мала важливе значення для подальшого розвитку цього напряму сільського господарства в обох країнах.

Спираючись на архівні документи й матеріали, а також спеціальну наукову літературу, проаналізовано особливості застосування класового підходу до студентства у вищій технічній школі в УСРР у 1920 - 1930-х, зокрема Київської політехніки, й наслідки цього процесу.

Розглянуто проблему працевикористання місцевого населення окупованого Донбасу на користь нацистської влади в роки Другої світової війни. Показано особливості реєстрації безробітних та визначено причини введення загальної трудової повинності. Відтворено хід мобілізації населення для роботи на окупованій території. Зазначено, що другим напрямком загальної трудової повинності було примусове вивезення цивільного населення Донбасу на роботу до Німеччини. Показано організацію, хід та особливості проведення акцій щодо примусового вивезення місцевих мешканців.

Досліджено роль української діаспори в Північній Америці у розвитку екологічного руху в Українській СРСР. Продемонстровано, що попри те, що наприкінці 1980-х - на початку 1990-х рр. діяльність української діаспори була спрямована переважно на підтримку національно-визвольного руху в республіці, складна екологічна ситуація в УРСР також привернула увагу закордонних українців. Виявлено два головні напрями діяльності діаспори, у ході яких було встановлено перші відносини з українськими екологічними активістами. Це - організація гуманітарної і медичної допомоги населенню територій, потерпілих від Чорнобильської аварії, та привернення уваги до широкого спектру екологічних проблем в Україні. З'ясовано, що в Канаді для допомоги у зв'язку з облисінням дітей у Чернівцях через отруєння було створено дві групи - CECU та ECOLOS, які діяли за сприяння Екологічної комісії Світового Конгресу Вільних Українців. У США підтримувати перших українських зелених активістів узялася група діаспори з Нью-Джерсі - AHRU. Саме при підтримці цих трьох груп було організовано перші тури до США й Канади українських екологічних активістів, зокрема членів української екологічної асоціації "Зелений світ". Доведено, що використання політичних, економічних і організаційних ресурсів української діаспори у Північній Америці сприяло встановленню відносин перших українських "зелених" з представниками бізнесу, політикуму та громадськими активістами цих країн. На цій основі в подальші роки почали впроваджуватися перші екологічні проекти та програми зі США і Канадою на державному та недержавному рівнях. Також українські екологічні організації було включено до мережі міжнародних і транснаціональних екологічних мереж. Зроблено висновок про вагому роль, яку відіграла українська діаспора у розвитку українського екологічного руху на прикінці 1980-х рр. - на початку 1990-х рр.

Висвітлено становлення інклюзивної форми освіти, динаміку зміни кількості інклюзивних класів у загальноосвітніх закладах, проаналізовано нормативно-правову базу та проблеми, що виникають у ході впровадження інклюзивного навчання до вітчизняної системи освіти.

Досліджено створення Європейської Ради (ЄР) як інституту Європейських Спільнот (ЄСп). Визначено головні чинники, які вплинули на трансформацію самітів глав держав та урядів у нову установу. Окремо приділено увагу інституційній політиці французьких президентів Шарля де Голля, Жоржа Помпіду, Валері Жискар д'Естена. Розглянуто основні здобутки міжурядових конференцій у Гаазі (1969 р.), Копенгагені (1973 р.) та Парижі (1972 і 1974 рр.), в тому числі у сфері інституційних перетворень. Зроблено висновок, що створення ЄР у 1974 р. стало результатом компромісу між державами-членами ЄСп, продиктованого позитивними результатами названих самітів та умовами часу.

Мода в Радянському Союзі мала свої особливості. Перш за все, демонструвала невідповідність одній із базових засад комуністичної ідеології - декларованій рівності, й підтверджувала наявність соціальних страт, представники яких мали кардинально відмінні можливості. Проголошення гасел про створення "нової наднаціональної спільноти" супроводжувалось закріпленням та просуванням російського як панівного варіанту ідентичності, що віддзеркалювалось і на сторінках журналів мод.

Розглянуто викриття таємної діяльності італійських політемігрантів, що гуртувалися в Одесі навколо місцевого осередку "Міжнародної організації допомоги борцям революції" та "Клубу іноземних моряків". На прикладі трагічної долі низки італійців (комуністів та анархістів) висвітлюються методи роботи ДПУ, ГРУ та Комінтерну по формуванню агентурної мережі у країнах Європи, стеженню за "підозрілими" іноземцями, за контрабандою та "політичними настроями" у СРСР.

Розглянуто українсько-російські відносини від початку ХХ ст. до завершення Української національної революції. Розглянуто етапи у формуванні етнополітики в Україні в умовах самодержавства, постреволюційних часів, української державності та в період багатовладдя. Авторська візія будується на матеріалах різноманітних історичних джерел, які до цього часу були неузагальнені та маловідомі. За авторським поглядом, українсько-російські відносини періоду, який досліджується, суттєво впливали на етнополітику в Україні й особливості міжнаціональних відносин.

Одним з найважливіших у роботі Паризької мирної конференції було російське питання, яке включало передусім вироблення політики великих держав стосовно більшовицького уряду Росії. На противагу концепції, яку сформували радянські історики, за нашою гіпотезою, на початку 1919 р. існувала можливість досягнути мирної угоди держав Антанти і США з більшовицьким урядом Росії. Цього не сталося не через антибільшовицьку позицію західних держав, а через політику радянського уряду.

За даними етнічної краніоскопії вивчається антропологічний склад населення черняхівської культури з території України на прикладі могильника римського часу в Тернопільському районі Тернопільської обл. Чернелів-Руський.

Проаналізовано соціально-економічну ситуацію на Волині, яка склалася в результаті наступу австро-угорських і німецьких військ під час Першої світової війни, охарактеризовано основні напрями та механізм евакуації, яку проводили органи влади. З'ясовано роль земств у наданні допомоги біженцям. Охарактеризовано протидію органів влади, військового командування та місцевого самоврядування зростанню цін.

Проаналізовано форми й методи більшовицької централізаторської політики в управлінні промисловістю, досліджено систему підпорядкування базових галузей української промисловості. Доведено, що через систему загальносоюзних наркоматів і союзних трестів відбулася адміністративно-територіальна інкорпорація та політично-економічна уніфікація промислової інфраструктури Донбасу і Наддніпрянщини. Пролетаризація регіонів певною мірою зумовила їх русифікацію.

Розглянуто еволюцію суспільно-політичних рухів українців Холмщини та Підляшшя в першій половині 1930-х рр. та їх вплив на мобілізаційний потенціал держави. Розкрито зовнішні та внутрішні чинники, які призвели до якісних і кількісних змін в українському русі Холмщини й Підляшшя. Насамперед це вибори до парламенту 1930 р., під час яких місцеві українці втратили всіх представників у Сеймі та Сенаті й не могли відстоювати свої права на офіційному державному рівні. Іншим важливим чинником була світова економічна криза, яка болісно вдарила по польській економіці, насамперед по українських робітниках. У той самий час активізувало пропагандистську роботу місцеве відділення КПЗУ. Сукупність цих чинників призвела до переходу від освітньо-культурної діяльності товариств, мирних віч та мітингів під проводом українських парламентарів до озброєних мітингів, які часто закінчувалися сутичками з поліцією та людськими жертвами. Ця радикалізація українського суспільства і втрата довіри до центральної влади негативно позначились на лояльності населення до Польської держави та втрату нею мобілізаційного потенціалу в цьому регіоні. Така ситуація мала негативні наслідки для Польщі наслідки під час підготовки та перших місяців Другої світової війни.

На основі широкої історіографічної та джерельної бази проаналізовано ключові чинники встановлення більшовицької монополії у площині діяльності національних суспільно-громадських товариств. Віддзеркалено механізми державної протидії становленню та розвитку національних організацій і об'єднань на території УСРР періоду першого більшовицького десятиліття. Доведено, що основною метою заходів більшовицької влади з регулювання діяльності об'єднань національних меншин був повний контроль за їх функціонуванням, залучення їх представників до формування радянської державної політики в національній сфері, встановлення тоталітарного режиму.

У міжвоєнний період Тарас Шевченко утвердився як символ боротьби українців Західної Волині за свої права. На основі архівних джерел та міжвоєнної періодики у статті проаналізовано символічну роль Кобзаря у розгортанні українського національного руху на території Волинського воєводства, показано форми вшанування пам'яті поета, простежено еволюцію ставлення польської влади до Шевченка: від протидії формуванню його культу у 20-х рр. до вільного вшанування у 30-х рр. задля залучення політичної лояльності українців.

Проаналізовано формування та реалізацію зовнішньої політики Польщі щодо Білорусі у 1996 - 2004 рр. Встановлено, що антидемократичність політичних процесів у Республіці Білорусь призвела до її ізоляції з боку ЄС і США. Водночас Республіка Польща прийняла доктрину "критичного діалогу" у відносинах з Білоруссю, яка передбачала обмеження взаємин з білоруською владою на найвищому рівні, щоб спонукати її проводити в країні демократичні перетворення та зважену зовнішню політику.

Проаналізовано розвиток кримськотатарського національного руху в історичній ретроспективі. На підставі історичних подій та документів XX - XXI ст. встановлено, що активізація діяльності національного руху збігалася з революційними настроями народів Російської імперії (1917), Радянського Союзу (1990) та України (2014). Обгрунтовано висновок, що історія національного руху корінного народу Криму постійно супроводжувалася боротьбою за право створювати свої національні органи самоврядування.

Висвітлено історію створення факультету прикладної математики КПІ, постання якого поліпшило інженерну підготовку фахівців з математичних дисциплін і комп'ютерної техніки.