Епідемію дифтерії 90-х років ХХ ст. розглянуто як результат складних взаємовідносин між соціальною та біологічною підсистемами епідемічного процесу дифтерійної інфекції у вакцинальну еру. На підставі системного аналізу усіх рівнів взаємодії гетерогенних популяцій збудника дифтерії та його хазяїна (людини) від субклітинного рівня інфекційного процесу до глобальної системи епідеміологічного нагляду визначено сучасний етап еволюції дифтерійної інфекції в соціально-екологічних умовах України і розроблено шляхи удосконалення епідеміологічного нагляду за дифтерією. Надано клініко-епідеміологічну характеристику дифтерії 90-х рр. в Україні на підставі офіційних даних. Проаналізовано імунологічну ефективність додаткових ревакцинацій ("імунокорекції") у дітей та вікові особливості імунної відповіді дорослих на ревакцинацію АДП-м. На основі вивчення структури популяції збудника у різні періоди епідемічного процесу визначено індикаторні бактеріологічні показники стану цієї популяції та резервуари C.diphtheriae в міжепідемічний період. Проаналізовано якість клінічної та лабораторної діагностики дифтерії. Розроблено методичні підходи до вивчення стану клітинних рецепторів для дифтерійного токсину за допомогою лектинів.