Проблема теоретизації уявного не має вирішення через традиційно спрощений підхід до процесу пізнання. В основі цього - орієнтація на звичну для раціонального розуміння логічну інтерпретацію дійсності. Однак, навіть за умов очевидної обмеженості такої інтерпретації, сучасний етап культурно-історичного розвитку суспільства не передбачає іншого способу організації пізнання. Зважаючи на це, необхідно усвідомлювати відносність логічного структурування знання. Це дозволило створити гнучку систему організації теоретичних міркувань, в якій логічне конституювання передбачає подальше смислове переструктурування, а також ефективну понятійну систему, що дозволяє не тільки усвідомити суть процесу прогнозування, а й формулювати його теоретично, тобто без звернення до емпіричного досвіду, на основі сформульованих понять, встановлених правил оперування ними і виведених законів організації висновків.