Досліджено історичні витоки та розвиток в останні десятиріччя концепції спільної спадщини людства. На підставі аналізу доктрин, міжнародно-правових актів та резолюцій Генеральної Асамблеї ООН визначено коло об'єктів, що стосуються чи можуть бути віднесені до спільної спадщини людства. Наведено критерії її правової оцінки у вузькому, розширеному та широкому тлумаченні. Основні положення концепції порівняно з положеннями концепцій роздільних ресурсів, сталого розвитку, біологічного різноманіття тощо. Проаналізовано відповідність національного законодавства нормам міжнародного права, що регулюють діяльність у сфері спільної спадщини людства. Відзначено екологізацію суспільної свідомості як актуальний для України процес. Визначено принцип екологізації правосвідомості як її необхідну складову та сучасний варіант природного права. Запропоновано етнічне різноманіття й етнічну історію включити в коло об'єктів спільної спадщини людства. Це сприятиме толерантності суспільних відносин, що, зокрема для України, є важливим чинником відновлення конструктивних основ суспільства.