Досліджено питання підвищення ефективності лікування гломерулонефриту (ГН), сповільнення темпів його прогресування у дорослих хворих різних вікових груп на грунті диференційованого вивчення патогенетичних ланок захворювання. Вивчено клінічні та морфологічні форми ГН, темпи прогресування захворювання, вікові особливості процесів обміну ліпідів, мембранодестабілізаційних процесів, стану про- антиоксидантної системи, імуномікробіологічних механізмів реалізації гломерулонефриту у 553 хворих на ГН різного віку. Розроблено новий напрямок диференційованого, залежно від віку, лікування хворих на ГН. Обгрунтовано теоретично та підтверджено практично доцільність найактивнішої тактики лікування за умов розвитку прискореного прогресування гломерулонефриту, застосування ударних доз циклофосфаміду у випадках неефективності лікування преднізолоном та цитостатиками. Визначено місце ІАПФ в моно- та комплексній терапії ГН, терапії вибору у хворих на ГН, сечовий синдром (мембраностабілізувальна терапія - у підлітків, у хворих середнього віку - гіпербарооксигенація, у хворих віком понад 40 років - лікування курантилом).