Досліджено становлення назв посуду сучасної української мови як лексичної парадигми на основі структурно-семантичного аналізу з розрізненням семеми як сукупності сем, лексичної парадигми, визначеної як предметно-тематична група, лексико-семантичної системи мови - як підмакроструктури назв посуду. Систематологічний аспект доповнено культурологічним, з виявленням особливостей національної коннотації. Найменування посуду повсякденно-побутового призначення найчастіше утворюються метонімічно за моделлю продукт > посуд, у сфері зовнішньо-структурних віддалених семантичних зв'язків метафорично та функціонально за моделлю посуд (повсякденно-побутового вжитку) > посуд (виробничо-професійного~призначення). У процесі переходу досліджуваних лексем із повсякденно-побутової сфери у виробничу зменшуються випадки метонімічних утворень і збільшується кількість функціональних і метафоричних переносів. На підставі аналізу номенклатури посуду доведено зближення ряду назв з етнографізмами. Досліджувана підмакроструктура супроводжується процесами гіпонімії та аналогії у семантиці найменувань.