Дисертацію присвячено проблемі підвищення ефективності лікувальної тактики у разі ішемічної хвороби серця (ІХС). Розроблено новий напрямок у побудові індивідуалізованої лікувальної тактики, який грунтується на об'єктивізації стану хворих і виявленні факторів дестабілізації ІХС за даними клініко-інструментального обстеження та біохімічних досліджень плазми крові. Розглянуто клініко-функціональні критерії підвищення функціонального класу та стабілізації стенокардії. Встановлено, що перебіг різних форм ІХС і результат застосування антиішемічної терапії залежать від показників вегетативного статусу, процесів, ліпопероксидації, протеолізу та фібринолізу, що потребує індивідуалізованої корекції виявлених порушень.