Наведено результати психологічного аналізу емоційно-оціночного ставлення особистоті до життя. Показано, що останнє за умов вітчизняної культури включає три основні компоненти: безпосереднє емоційне (щастя), опосередковане оціночними судженнями (задоволеність життям) та екзистенціальний вакуум як протилежність смислу життя. Встановлено, що емоційно-оціночне ставлення до життя є неадитивним наслідком взаємодії основних ставлень особистості: до себе, до соціального світу як цілого та до окремих найбільш значущих для індивіда осіб. Виділено функції ставлення до життя: оціночну, мотиваційну, функцію цінності та опосередкування прояву здібностей у життєвих досягненнях.