Доведено, що розповсюдження дикроцеліозу жуйних тварин у північно-східній частині України залежить від природно-кліматичних зон. Ураження великої рогатої худоби гельмінтозом інтенсивніше відбувається на пасовищах, де переважають основні біотипи проміжних живителів - сухопутних молюсків та додаткових - мурашок. Розповсюдження та ураження личинковими стадіями дикроцелій залежить від відстані мурашників до основних біотипів молюсків, температурних коливань зовнішнього середовища, пори року та загальної ураженості тварин дикроцеліями. З'ясовано, що застосування вермітану для лікування хворих на дикроцеліоз тварин у формі 20 %-го грануляту у дозі 15 мг/кг по ДР індивідуально у вигляді суспензії забезпечує 100 % ефективність, а груповим методом разом з кормом - 96,8 %. Встановлено, що вермітан у дозі 15 мг на кг по ДР має виражену антигельмінтну дію; до 45 діб після дегельмінтизації відзначено суттєві зміни морфологічного складу крові. Застосування 5 %-х гранул метальдегіду має ефективну дію на наземних молюсків, а 2 %-а суспензія АСД-Ф 3 обмежує доступ тварин до уражених мурашників.