Досліджено теоретичні аспекти, зміст і роль соціального партнерства у формуванні інституту найманої праці за умов ринкових перетворень економіки. Розкрито методологічні, теоретичні та практичні засади здійснення реформ у соціально-трудовій сфері, пов'язані з поглибленням колективно-договірних принципів регулювання, розв'язання накопичених у зазначеній сфері протиріч і подальшою соціалізацією та гуманізацією відтворювальних процесів. Доведено, що підвищення ефективності найманої праці у сучасній економічній системі України пов'язане зі зміцненням відносин соціального партнерства між основними агентами ринку праці, що, в свою чергу, потребує покращання соціально-трудового та інституціонального середовищ. Визначено основні напрямки подолання труднощів і створення передумов соціального партнерства: вдосконалення законодавчої бази, посилення участі працівників в управлінні підприємствами через створення різних комітетів, гуртків якості, рад трудових колективів, підвищення заробітної плати і створення масового середнього класу, подолання монополізму держави та формування атмосфери солідарності й співпраці всіх учасників трудового процесу. Розглянуто основні кризові явища та протиріччя у сфері найманої праці, обгрунтовано потребу створення дієвої системи соціального захисту працівників. Показано, що за сучасних умов в Україні механізмом реалізації соціального партнерства у сфері праці є трипартизм.