Здійснено порівняльно-типологічне дослідження художньої прози І.С.Нечуй-Левицького та М.Твена. Визначено загальнокультурні, національні, індивідуальні фактори та літературно-філософські традиції, які стали джерелом суголосся та відмінностей в художній реалізації комічного у письменників. Виведено типологію "простака" як модифікованого архетипу трикстера. Акцентовано увагу на самобутності наратології, проаналізовано спільні та відмінні мотиви, образи в межах цієї комічної парадигми. Розкрито комічну імплікацію та троп "сварки", підкреслено її універсальні та національно-культурні основи в прозових творах обох митців, що зумовлює наявність типологічних сходжень у їх доробку. Зроблено висновок щодо культурно-естетичної спорідненості художнього бачення письменників.