Висвітлено особливості змалювання характеру людини доби Розстріляного Відродження, простежено еволюцію художньої концепції людини 1920-х рр. По-новому осмислено поняття ходожньої концепції людини й на основі виділених трьох її структурних рівнів з'ясовано стильову, жанрову, мовнообразну своєрідність прози Г.Михайличенка, М.Хвильового, М.Івченка, В.Підмогильного у контексті розвитку епічного мовлення першої половини XX ст. На рівні мікроаналізу досліджено естетичні та культурно-філософські особливості художніх концепцій людини у творах прозаїків Розстріляного Відродження, що дозволило встановити своєрідність образотворчих засобів вираження суті людського "я" в епосі 1920-х рр. Систематизовано узагальнені естетичні принципи змалювання людського характеру у прозі Г.Михайличенка, М.Хвильового, М.Івченка, В.Підмогильного.