Теоретично обгрунтовано та практично підтверджено доцільність комплексного використання селекційних методів і генетико-біохімічних маркерів у процесі консолідації західного внутрішньопородного типу української чорно-рябої молочної породи. Вивчено рівень молочної продуктивності та генетичну структуру за типами трансферину, амілази і церулоплазміну окремих генотипових груп чорно-рябої худоби і тварин української чорно-рябої молочної породи з різною часткою спадковості за голштинами. Досліджено кінцеві генотипи тварин з урахуванням частки спадковості голштинів, яких доцільно розводити "в собі" з метою одержання високого рівня молочної продуктивності корів. Доведено доцільність використання під час добору як генетичних маркерів молочної продуктивності корів високої частоти алеля TfD трансферинового локусу (0,650 - 0,740), окремих комплексів поліморфних білкових систем трансферину, амілази і церулоплазміну та високого (7,5 - 8,5 %) вмісту білка в сироватці крові корів. Висвітлено ступінь реалізації генетичного потенціалу бугаїв голштинської, британо-фризької та української чорно-рябої молочної порід різних генотипів у стадах худоби з різним рівнем молочної продуктивності, а також з урахуванням інтенсивності росту корів-дочок бугаїв у молодому віці. Відзначено, що алель TfD трансферинового локусу є генетичним маркером трансформації спадкової інформації щодо рівня молочної продуктивності з покоління в покоління. Виявлено позитивний корелятивний зв'язок між активністю ферментів глікозофосфатізомерази, фруктозо-1,6-дифосфатази і надоєм молока за лактацію, активністю альдолази і вмістом жиру в молоці за лактацію.