Розглянуто поліреактивну природу моноклональних антитіл клону 2С3 та можливість зв'язування цими антитілами антигенів нормальних фібробластів людини та злоякісних клітин. Визначено, що поліреактивні антитіла здатні модулювати адгезію клітин. Цей вплив здійснюється головним чином на етапі формування адгезивних комплексів і призводить до зниження сили адгезивної взаємодії клітини з субстратом. Встановлено, що часткове пригнічення антитілами клону 2С3 адгезивної взаємодії клітин із субстратом призводить до вираженого зростання міграційної активності клітин, дія поліреактивних антитіл клону 2С3 на адгезію та міграцію клітин відрізняється від ефектів специфічних антиінтегринових антитіл, тромбоцитарного фактора росту та активатора плазміногену урокіназного типу. Зроблено припущення, що механізмом реалізації впливу поліреактивних антитіл є створення стеричних перешкод агрегації та кластеризації інтегринів на етапі формування адгезивних комплексів.