Розроблено теоретичні засади геофізичного моніторингу стану геомеханічних систем, встановлено закономірності поведінки різних фізичних полів у складно-структурному напружено-деформованому породному масиві з урахуванням синергетичних процесів і виявлено найбільш інформативні параметри активних і пасивних геофізичних методів. Виявлено ефекти самоорганізації породного масиву, які відбуваються внаслідок дії геологічних і техногенних факторів завдяки переходу з одного квазістаціонарного рівноважного стану з мінімальною потенційною енергією до іншого. Встановлено, що геомеханічні процеси, які супроводжують цей перехід, носять хвильовий згасаючий характер. З використанням результатів теоретичних розробок та комплексу лабораторних і натуральних експериментів з дослідження взаємодії гео- та гідросистем з породними та грунтовими масивами, а також з урахуванням синергетичних, фільтраційних процесів та можливої їх зміни у часі та просторі розроблено методичне забезпечення геофізичної діагностики стану геомеханічних та гідротехнічних об'єктів.