Визначено специфіку епісистеми початку XX ст., однією з головних рис якої була метафізична орієнтація свідомості людини. Проаналізовано жанр повісті в аспекті реалізації цієї світоглядної особливості митців. Досліджено повісті, у назві яких фігурує жанрове визначення, зокрема, "Повість про санаторійну зону" М.Хвильового, "Повість без назви" В.Підмогильного, "Повість наших днів" П.Панча. На підставі вивчення деяких ідейно-тематичних та структурно-композиційних елементів повістей на засадах філософії імені, "нової релігійності" та міфу зроблено висновок щодо іманентної антропоцентричності та метафізичної інтенціональності даного жанру.