Розглянуто основні тенденції капіталістичної модернізації на теренах Донбасу, яка перетворила регіон на головний металургійний та вуглевидобувний центр Російської імперії. Визначено найголовніші чинники та передумови, що спричинили створення підприємств важкої індустрії у Донецькому басейні. Проаналізовано основні соціальні суперечності та конфлікти, які забезпечили підтримку місцевим робітництвом більшовицького заколоту. Висвітлено та інтерпретовано провідні тенденції, форми та методи здійснення радянським режимом соціалістичної індустріалізації, колективізації та повоєнної реконструкції у даному регіоні. Показано, що зазначені соціалістичні перетворення реалізовувалися на основі нещадної експлуатації людських ресурсів, упровадження надзвичайних методів керівництва економікою та жорсткої карально-репресивної системи. З'ясовано, що голодомори 1921 - 1923 рр., 1933 - 1934 рр., 1946 - 1947 рр. були спричинені передусім злочинною політикою правлячої комуністичної партії. Доведено, що внаслідок соціалістичних експериментів на Донеччині утворився техногенно перевантажений індустріальний комплекс, а також деформоване соціокультурне середовище.