Розглянуто проблеми прагматики мови на рівні соціальної філософії. Виділено такі прояви політичного тексту, як інститутивний та акафістичний, що надає можливість детального аналізу дослідження структури комунікативного впливу. Показано своєрідність залежності зміни комунікативного значення від чинника: є індивид одержувачем чи відправником повідомлення. Виявлено вплив на продуктивність дескрипції виділення об'єкта в фокусуванні та фокалізації, його визначення в номінації, приписування йому властивостей, своєрідності авторизації в прозиціональному акті. Визначено залежність результативності з'ясування реальності в політичному тексті від семантики: теоретико-модальна призводить до виникнення заідеологізованої свідомості; теоретико-істинна дозволяє об'єктивно виявити своєрідність реальності; теоретико-ігрова припускає зміну трактувань залежно від правил соціальної гри; інтенціональну обумовлено пануванням суб'єктивних інтересів; ситуаційна залежить від змін соціальної ситуації. Розкрито обумовленість впливу тексту від своєрідності ілокутивних характеристик та їх здійснення в перлокутивному ефекті, а також обумовленість перлокутивного ефекту його положенням у структурі політичного гіпертексту, вплив якого є наслідком того, що вердикативні, комісивні, ексерситивні, експозитивні та бехавітивні тексти взаємодоповнюють один одного, утворюють цілісність. Визначено своєрідність комунікативного акту від якісних особливостей модусу соціальної свідомості.