Доведено, що теорія символічного тлумачення ікони, запропонована П.Флоренським, є найбільш розробленою, зважаючи на її осмисленість та обгрунтованість у контексті православної естетики та історії естетичної думки у цілому. Зазначено, що його іконологічні пошуки були серцевиною концепції конкретної метафізики. Встановлено, що витоки іконології П.Флоренського - у творчому осмисленні ним богословських інтерпретацій образу та символу представниками святоотцівської традиції. Досліджено, що його теорія в її конкретних положеннях є за своєю сутністю православною. Розглянуто утвердження П.Флоренським унікальності іконопису, його довершеності та переваги над усіма видами мистецтв, виділення релігійного мистецтва, ототожненого з іконописом, а також чітке змістовне відмежування мистецтва іконопису від світського мистецтва.