Доведено, що соціальний конфлікт є особливим проявом суперечностей як своєрідної форми соціальної взаємодії. Встановлено, що природа суперечностей та їх крайніх проявів - соціальних конфліктів, завжди цивілізаційна. Зазначено, що конфліктність постає як функціональна характеристика буття, неминуча та природна. Відзначено, що за своєю сутністю даний кофлікт є організуючою формою цивілізаційного процесу. Доведено, що тільки у соціальному конфлікті найбільш зримо проявляється співвідношення між цивілізованим (конструктивним) і нецивілізованим (деструктивним). Досліджено, що його конструктивною стороною є здатність бути стимулятором і рушійною силою цивілізаційних змін.