На основі широкого кола архівних джерел, значна частина яких вводиться до наукового обігу вперше, визначено місце "козацького питання" у геополітичних планах Російської імперії, проаналізовано політику російського уряду стосовно Гетьманщини, досліджено правовий, соціальний та війський статус окремих категорій козацтва Лівобережної України 1730-х рр. Вивчено форми участі козаків у подіях російсько-турецької війни 1735 - 1739 рр. З'ясовано причини та зміст еволюції козацького стану у контексті воєнних подій другої половини 1730-х рр. Встановлено, що лівобережне козацтво у даний період багато в чому втратило властиві йому риси військової спільноти. Доведено, що для більшості козаків і старшин війна не була способом життя, а на перше місце у пріоритетах вийшли добробут і спокій. Зазначено, що участь у бойових діях реанімувала певні риси та навички, проте прагнення воювати гетьманці у даний період не виявляли. Доведено, що дана війна засвідчила, що лівобережне козацтво у зазначений період перебувало на етапі перетворення з військового стану на стан у якому переважають цивільні ознаки, які все більше домінували.