Визначено структурні особливості епітетних словосполучень і граматичне вираження епітетів. Надано характеристику основних семантичних типів поетичних означень на основі зорових, акустичних, одоративних, смакових і тактильних відчуттів, визначено функціональну роль епітетів на позначення внутрішнього стану людини, простежено особливості зміни контекстної семантики епітетів. Встановлено, що епітетні сполучення поділяються на такі, де епітет є самостійним носієм лексичного значення, та такі, де він структурно та семантично ускладнює метафоричну, метонімічну та перифрастичну тропеїчні синтагми. Визначено актуальну норму даного слововживання та її зв'язок з поетичною традицією. На основі фактичного матеріалу упорядковано словник епітетів поетичної мови 1920 - 1930 рр., у якому подано епітети до більше ніж 2 000 лексем, враховано взаємозв'язки епітета з іншими тропами, що фіксуються відповідним маркерами.