Досліджено психологічний феномен самоактуалізації сучасної жінки за умов трансформаційних змін українського суспільства посттоталітарного періоду. Розкрито типологію особливостей гендерної соціалізації, що грунтуються на способі підпорядкування гендерним нормам (поступливості, схвалення, ідентифікації, непідкорення, андрогінії). Розглянуто вплив чинника сімейного стану жінки на рівень основних показників самоактуалізації. Експериментально діагностовано залежність основних показників процесу самоактуалізації від характеру розв'язання життєвих криз: індивідуального психічного розвитку, сімейного циклу та професійного становлення. Показано, що суперпозиція досліджуваних чинників дає змогу виокремити основні ментальні та поведінкові патерни сучасних жінок, які знаходять вияв у стилі саморегуляції. Цей стиль репрезентує психологічні механізми самоактуалізації (планування, моделювання, програмування, оцінку результатів) і регуляторно-особистісних властивостей жінки (гнучкості і самостійності).