Досліджено вплив внутрішніх та міжнародних чинників на процес формування зовнішньополітичної концепції Української Народної Республіки за доби Директорії (грудень 1918 - листопад 1920 рр.), а також обставини та основні напрямки її реалізації вітчизняною дипломатією. Проаналізовано альтернативні варіанти міжнародної діяльності урядів УНР, спрямованої на забезпечення сприятливих умов для захисту національної держави та її дипломатичного визнання на європейській і світовій арені. Розкрито особливості й перспективи утвердження УНР як ключової ланки системи регіональної безпеки у Східній Європі та Причорномор'ї, охарактеризовано основні етапи налагодження взаємовигідної співпраці України з сусідніми державами, показано доцільність укладення українсько-польського військово-політичного союзу на завершальному етапі Визвольних змагань. На підставі комплексного аналізу визначено причини невдач вітчизняної дипломатії на Паризькій мирній конференції та роль зовнішньополітичного чинника у долі Української національно-демократичної революції 1917 - 1920 рр.