Встановлено можливість синтезу штучних цеолітів на базі техногенної термоактивованої алюмосилікатної сировини, гідратованої за присутності лужних компонентів, та вивчено ефективність їх подальшого застосування як модифікувальних домішок. Досліджено стабільність синтезованих цеолітових фаз (гідросодаліту та гароніту) у часі та встановлено їх здатність до перекристалізації у цеолітові фази, подібні до анальциму. Розглянуто вплив синтезованих цеолітів (цеоліту Zh та гароніту) на міцнісні характеристики різних в'яжучих систем (портландцементних, шлаколужних та зололужних) і встановлено різний характер поведінки модифікувальних домішок цеолітів під час їх введення у цементне тісто, цементно-піщаний розчин та бетонну суміш. На базі зололужних цементів, модифікованих штучними цеолітами групи гідросодаліту, спроектовано склад бетонних сумішей, що дозволяє одержати на 28-му добу бетони міцністю більше 40 МПа, пористість яких перевищує 3,5 %, а водопоглинання - до 5 %. Запропоновано технологію комплексної переробки відходів теплоенергетики, а саме, зол та шлаків ТЕС, яку розглянуто як один технологічний цикл, що включає виробництво в'яжучих систем і домішок-модифікаторів, та здійснено апробацію розроблених складів зололужних бетонів за промислових умов.