Досліджено клінічні та психофізіологічні особливості перебігу різних типів непліддя у поєднанні з психовегетативними порушеннями. Встановлено, що непліддя ендокринного та трубно-перитонеального генезу супроводжується генералізованими вегетативними та психофізіологічними реакціями (тривожними, депресивними, гіпервентиляційними, дизсомнічними). Зазначено, що алгічні синдроми різної локалізації зустрічаються вдвічі частіше, а їх інтенсивність вдвічі вища. Виявлено, що частота й ступінь вираженості синдрому вегетативної дистонії, кардіалгій, тривожних проявів у хворих з непліддям трубно-перитонеального генезу не відрізнялись від аналогічних показників у жінок з ендокринним непліддям, достовірні розходження відзначено у частоті й виразності депресивних проявів, цефалгій і пресомнічних порушень, інтенсивності масталгій. У хворих з гіперпролактинемією за наявності високих рівнів депресії та тривоги і тривалості непліддя понад 5 років виявлено тенденцію до збільшення коефіцієнта виразності хвороби, достовірне підвищення рівня стресорних гормонів (пролактину, кортизолу), більшу виразність вегетативної дисфункції в клінічній картині захворювання у порівнянні з жінками з нормопролактинемією, тривалістю неплідності менше 5-ти років і низькими рівнями депресії та тривоги. Встановлено позитивний вплив застосування селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну у комплексному лікуванні жінок з ендокринними та трубно-перитонеальними формами неплідності на підвищення його ефективності, нормалізацію психовегетативних показників, прискорення настання бажаної вагітності та підвищення якості життя.