Визначено історичні закономірності еволюції архітектурно-типологічних особливостей об'єктів соціокультурного призначення (ОСКП) у контексті паралельного творчого розвитку релігійної та світської культури. Розроблено структуроформувальні принципи та методологічні засади комплексної організації мережі ОСКП. Запропоновано нові гнучкі архітектурно-типологічні моделі ОСКП, які враховують історико-архітектурні традиції, сучасні культурні, релігійні, містобудівні умови та перспективи розвитку архітектурної діяльності у галузі культури та духовності. Наведено пропозиції щодо удосконалення методики проектування як багатофакторного процесу, що базується на системному підході до керування якістю проектної продукції. Сформовано нову структурну модель удосконалення проектно-будівельного нормування на базі методики розробки наукових досліджень та багаторівневої системи нормативних документів. Визначено напрямки та наведено пропозиції щодо перспективного розвитку різних типів будівель та споруд і їх комплексів.