В історичній послідовності відтворено процеси становлення системи охорони культурної спадщини в Україні у XIX - на початку XX ст., методологічні аспекти. Висвітлено історичну обумовленість пропагованих в означений період перспектив розвитку пам'яткоохоронних структур. Здійснено визначення для критичного осмислення рівня узгодженості ініційованих громадськими структурами, національною владою реформ пам'яткоохоронної галузі з реальним економічним і політичним статусом, потенціалом України, а також конкурентоспроможність національної системи охорони культурної спадщини України. Розглянуто діяльність державних та громадських установ, наукових товариств, навчальних закладів, музеїв, губернських та повітових земств, дослідників України щодо збереження та популяції національної історико-культурної спадщини.