Проаналізовано мовні чинники створення комічного ефекту у романах письменників, що належать до школи "чорного гумору", диференційовано лігвостилістичні засоби комічного відображення дійсності у конвенційній та неконвенційній прозі. Досліджено реалізацію іронії, гротеску, пародіювання, пародоксу, мовної гри та інших засобів комізму на різних рівнях текстових фрагментів. Зауважено, що оскільки основними референтами висміювання "чорних гумористів" часто є негативні емоційно-психологічні та фізіологічні відчуття та стани людини, такі як страх, втома, кволість, відчай, смерть, найвищу абсолютну частотність уживання мають лексичні одиниці негативної конотації, що позначають зазначені відчуття та стани. Цю лексику об'єднано у лексико-семантичні поля та фрейми, у межах яких висвітлено їх стилістичне функціонування, прагматику та дискурсну актуалізацію. На підставі проведеного дослідження здійснено поглиблене трактування теорії комічного, що є наявним у романах "чорного гумору".