Вперше виділено й комлексно проаналізовано проблему вербування та депортації українців з різних частин окупованої території УРСР до Німеччини у період Другої світової війни. Досліджено питання соціальної адаптації українських робітників до умов праці та суспільного проживання на території країни-окупанта. Показано різні методи та форми мобілізації, вербування та вивезення українського населення з генерал-губернаторства (дистрикту Галичина) та райхскомісаріату Україна та прифронтової смуги. Розглянуто умови праці та побуту українських робітників з різних регіонів України у німецькій промисловості та сільському господарстві. З'ясовано специфіку у ставленні місцевої влади та населення до українських остербайтерів і робітників з дистрикту Галичина. Проаналізовано ефективність діяльності спеціально створених систем мобілізації та депортації (переважно на окупованих територіях УРСР), а також наглядово-каральної системи III Райху стосовно експлуатації праці українських робітників. Показано неоднозначне ставлення уряду СРСР, учасників українського національно-визвольного руху, радянського підпілля та церковних організацій до вивезення українських робітників на роботи до нацистської Німеччини. Досліджено роль і значення громадських організацій галицьких українців, створених у дискрикті Галичина та в Німеччині під час Другої світової війни.