Досліджено питання синтезу гідразиновмісних моно- та біс-похідних акридину, антрацену та флуорену, ДНК-зв'язувальних властивостей та вивчено противірусну й інтерфероніндукувальну активність цих сполук. Удосконалено методи одержання 9-хлоро- і 9-метоксіакридину. Для синтезу моно- і біс-похідних акридиннілгідразину показано переваги використання 9-метоксіакридину. Одержано ряд акридиніл-9-акрилгідразинів і показано можливість окиснення дією діетилазодикарбоксилату або киснем повітря силікагелю. Для вперше синтезованих аміноацетилгідразонів акридону, 9-формілакридину та 9-формілантрацену показано здатність інтекалювати в ДНК. Запропоновано спосіб одержання естерів амінокислот, ацильованих піридинкарбоновими кислотами у двофазному середовищі. Синтезовано нові лекситропсиноподібні дигідразиди та їх біс-акридин-, біс-антрацен- та біс- флуоренопохідні, вивчено їх нуклеотипні властивості. Показано, що сполука з лінкером та 1 інтеркалятором проявляє властивості комбілексину, а сполуки з 2-ма хромофорами є бісінтерлексинами. Розроблено метод первинного відбору нуклеотопних препаратів у тесті інгібування полімеразної ланцюгової реакції та підтверджено висновок стосовно біфункціонального зв'язування комбілексину та трифункціональне - бісінтерлексинів. Показано, що наявність у сполуки інтеркалюючих властивостей дозволяє прогнозувати її високу противірусну й інтерфероніндукуючу активності.