Зроблено спробу комплексно дослідити бачення проблеми польсько-литовсько-руських стосунків пізнього середньовіччя у польській історіософії другої половини XIX - першої половини XX ст. На базі архівних джерел і літератури висвітлено позиції польських учених на певному етапі розвитку історіософії щодо даної проблеми. Досліджено ідеї та концепції польських учених на основі застосування цілісного методологічного підходу (формули "ідея - територія - альтернатива" і концепції генерацій), вивчено наукову спадщину, методи пізнання та теоретико-методологічні засади наукової творчості зарубіжних істориків. Виділено методологічні засади, концепції та ідеї, притаманні кожній з досліджуваних наукових шкіл, а також ті, які були спільними для різних шкіл. За результатами дослідження з'ясовано місце та роль політичної історії Польського королівства та Великого князівства Люблінської унії у польській історіософії. Подано комплексне польське бачення окремого періоду української історії, взаємопов'язаного з перебуванням більшості українських земель у складі зазначених державних утворень. Уперше представлено консервативний напрямок у польській історіософії як центральний не лише для другої половини XIX ст., але й першої половини XX ст.