У термінах дискурсивної парадигми визначено комунікативно-позиційний статус слухача. Запропоновано визначення різновиду діалогу - полілогу, що спирається на розуміння мисленнєво-комунікативної природи дискурсу. Розглянуто варіювання дискурсивних характеристик (комунікативно-інтеракційних моделей, вибору та подання теми, релевантних для слухача прагматично-оцінних компонентів змісту, засобів позначення слухача), встановлено типи слухачів: слухач з постійним/перемінним статусом, тематизований/нетематизований слухач. Виявлено зв'язки між варіюванням дискурсивних характеристик та релевантними для слухача стратегіями комунікантів. Простежено співвіднесення допоміжних стратегій (інтеракційних, тематичних, інформативних, змістових, мовних, мовленнєвих) та основних стратегій, що конструюють гармонійні/конфронтаційні стосунки мовця та слухача.