Розглянуто проблему охорони кримінально-правовим засобами відомостей, що становлять конфеденційну інформацію, яка є власністю держави. Досліджено історію розвитку законодавства, що регулює відносини у галузі інформації з обмеженим доступом. Проаналізовано міжнародно-правові норми та законодавство зарубіжних країн в інформаційній сфері. Охарактеризовано вимоги щодо встановлення обмежених прав на інформацію. Проведено порівняльний аналіз законодавства зарубіжних держав у сфері охорони інформації з обмеженим доступом кримінально-правовими засобами. Визначено об'єктивні, суб'єктивні та кваліфікуючі ознаки передачі або збирання відомостей, що становлять конфіденційну інформацію, яка є власністю держави. Особливу увагу приділено питанням правового режиму інформації з обмеженим доступом та її різновиду - конфіденційної інформації, яка є власністю держави. Наведено рекомендації щодо внесення змін до чинного законодавства в даній сфері.