Розкрито зміст поняття та визначено правовий статус обвинуваченого. Встановлено, що право обвинуваченого давати показання є важливим елементом права на захист. Розкрито сутність та ознаки показань обвинуваченого. Визначено, що показання обвинуваченого - джерело доказів, які повідомлені обвинуваченим (підсудним) на допиті або очній ставці, проведених під час досудового розслідування у кримінальній справі або в суді першої або апеляційної інстанцій відповідно до вимог кримінально-процесуального закону. Обгрунтовано положення про подвійну процесуальну природу показань обвинуваченого, які є джерелом доказів і засобом захисту від обвинувачення. Констатовано недосконалість спрощеного порядку судового розгляду, передбаченого ст. 299 та ст. 301-1 КПК, в яких судове слідство обмежується допитом підсудного, що визнає вину. Наведено пропозиції щодо його удосконалення. Розглянуто особливості показань обвинуваченого у суді апеляційної інстанції, у справах про злочини неповнолітніх, приватного обвинувачення, а також у разі вирішення питання про взяття обвинуваченого під варту.