Виявлено провідну роль класичних жанрів (елегії, послання) у становленні російської поетичної культури, що дозволило дослідити розвиток ліричних жанрів у літературі XX ст. Описано шляхи оновлення некласичних жанрів (невеликого ліричного вірша), охарактеризовано прояв синтезу мистецтв, що свідчить про спадкоємність поезії російського зарубіжжя щодо культури "срібного віку". Показано жанрові пріоритети поетів старшого та молодшого покоління. Досліджено проблеми традиції та новаторства, а також формування цілісного підходу до російської літератури XX ст.