Проведено дослідження художніх особливостей прозових творів відомого українського філософа Г.Сковороди. Визначено вплив творчої діяльності митця на подальший розвиток української літератури. Проведено дослідження зовнішньої та внутрішньої композиції творів, сюжетно-фабульних ліній прози українського мислителя. Розглянуто етимологію імен головних героїв діалогів, поетику цитат. Обгрунтовано твердження про наявність елементів психоаналізу у прозових творах Г.Сковороди. Систематизовано образи дискутантів та епізодичних дійових осіб. Здійснено поділ персонажів діалогів на носіїв моральних принципів, духовності, інтелекту залежно від їх ідейної позиції. Доведено, що твори Г.Сковороди є не філософією у прозі, а філософічною прозою. На підставі визначення частотності вживання художніх засобів, тематики, проблематики прози Г.Сковороди обгрунтовано припущення про симбіоз бароково-просвітницької літератури у межах творів митця.