Проведено теоретико-експериментальне дослідження проблеми корекції невротичних переживань у першокласників. Визначено сутність неврозу та переживання, запропоновано визначення поняття "невротичне переживання" як психічного стану особистості, забарвленого негативними емоціями та почуттями. Доведено, що виникнення невротичного переживання обумовлено тривогами, страхами, пригніченим настроєм, зокрема, побоюванням не реалізувати значущі домагання та за суб'єктивної невизначеності результатів діяльності особистості або за відомих досягнень (успіх - неуспіх) у конкретній, значущій для дитини шкільній ситуації. Доведено, що невротичне переживання сигналізує про непродуктивне перебування дитини в ситуації вирішення значущої проблеми, пов'язане з високим ступенем негативної емоційності, перебільшенням значущості ситуації, невірою у власну спроможність її вирішити, неадекватним реагуванням на успішне або неуспішне опанування. Виявлено спільні та відмінні риси між неврозом і невротичними переживаннями. Емпірично досліджено зв'язок між переживаннями, пов'язаними з самоактуалізацією та адаптацією, та між невротичними переживаннями і дезадаптацією. Створено психологічну модель структури невротичного переживання. Визначено зміст і специфіку невротичних переживань і переживань, пов'язаних з самоактуалізацією першокласників. Встановлено три рівні розвитку невротичного переживання (низький, середній та високий). Розроблено методику діагностування у першокласників невротичних переживань і переживань, пов'язаних з самоактуалізацією за умов значущої навчальної ситуації.