На базі рукописних пам'яток і стародруків, опублікованих текстів XI - XVIII ст. історіографічного, художнього, ділового та частково конфесійних стилів, а також матеріалів різного типу лексикографічних праць (нормативних, діалектних, історичних, етимологічних української та інших слов'янських мов), на підставі аналізу 8 000 слововживань, відібраних з 90-та джерел, вивчено історію та динаміку розвитку фонетичних, словотвірних, семантичних і граматичних характеристик прислівників місця в українській мові цього періоду, охарактеризовано процес адвербіалізації як основне джерело поповнення прислівникової системи та визначено моделі їх творення у різні періоди розвитку мови. Погруповано прислівники місця протягом всього періоду їх розвитку. Висвітлено особливості формування та функціонування прислівників місця різних зразків творення (відзайменникового, відприкметникового, відіменникового, відчислівникового та віддієслівного походження) у формально-граматичному аспекті від індоєвропейського періоду до сучасного стану мови. Проаналізовано семантичну динаміку локативів протягом їх часу формування. Описано граматичні властивості дослідженої групи слів. Виконано порівняльно-зіставний аналіз різночасових станів лексико-граматичного класу локативів адвербальної системи української мови.