Розкрито суть релігійних організацій як учасників цивільного обороту. Досліджено проблему стосовно ознак, за якими повинно охарактеризовуватися соціальне утворення, щоб визнаватися релігійною організацією, щодо правових моделей запровадження для участі цих організацій у цивільних відносинах, а також організаційно-правової форми юридичних осіб, за якої вони можуть створюватися. Досліджено процес виникнення цих організацій, цивільно-правову природу статуту як локального акта, а також суть релігійної організації як юридичної особи. Розкрито зміст спеціальної правоздатності релігійних організацій, а саме: майнові та немайнові права, які його визначають (право на найменування, право на здійснення культової та позакультової та підприємницької діяльності). Визначено різновиди релігійних організацій та проведено розмежування релігійних і громадських організацій. Сформульовано пропозиції щодо вдосконалення законодавства у сфері регулювання правового становища релігійних організацій.