Вперше проведено синтетичний психологічно-стильовий аналіз тлумачення образів і мотивів смерті для розрізнення ментальних станів художньої свідомості письменників. Досліджено естетику смерті в українській літературі кінця XX - початку XXI ст. з позиції психоаналітичної інтерпретації. Зазначено, що образи смерті, описані в творах Є. Пашковського й О. Ульяненка, свідчать про танатоцентричність постмодерної епохи. Досліджено, що Є. Пашковський наближається до психологічного типу неоксперсіоніста, релігійному світогляду якого властивий есхатологізм. На підставі емоційного ставлення до життя він вдається до експресивного осмислення історичних національних катастроф, але концентрує не смерть, як О. Ульяненко, а трагізм. Використана О. Ульяненком натуралістична поетика розвінчує психопатологічний індивідуалізм, а також некрофільську стилістику, яка поєднується з демонізацією картини світу.