Вперше зроблено висновок про існування відокремленої групи суспільних відносин, врегульованих нормами права, що у сукупності утворюють самостійний інститут конституційного права - інститут референдумного процесу. Визначено місце референдуму в механізмі народовладдя, обгрунтовано доцільність вживання категорії "референдумний процес" для характеристики діяльності уповноважених суб'єктів щодо ініціювання, організації та проведення референдумів. Проведено розмежування суб'єктів референдумного процесу та його учасників, актів референдумів та актів референдумного процесу. Внесено пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання стадій референдумного процесу, сформульовано ряд висновків теоретичного та практичного характеру.