Досліджено роль ООН і ОБСЄ у запобіганні та врегулюванні конфліктів на пострадянському просторі у 1990-х рр. На підставі проведеного аналізу доведено дієвість засобів превентивної дипломатії у запобіганні та врегулюванні конфліктів у країнах Балтії, Молдові, Україні та Білорусі, у Кавказькому регіоні та Таджикистані. На підставі науково-теоретичних і емпіричних даних розроблено класифікацію, з'ясовано відмінності, виявлено особливості перебігу конфліктів і способи їх урегулювання у спільній діяльності інститутів ООН і ОБСЄ, оцінено застосовані методики. Проаналізовано проблеми безпеки, а саме: теорії та практичної ролі інститутів, діяльність яких спрямована на зміцнення миру. Запропоновано визначення поняття безпеки та джерел сучасних загроз міжнародної стабільності. Доведено необхідність реформи європейської архітектури безпеки. Виявлено можливості для розвитку процесу подальшого співробітництва ООН і ОБСЄ. Проаналізовано сутнісні та формальні проблеми, що стосуються співробітництва ООН і ОБСЄ у галузі запобігання та врегулювання конфліктів, що дозволяє сформулювати пропозиції щодо можливого вдосконалення його ефективності.