На підставі аналізу конкретно-історичного матеріалу доби Центральної Ради розкрито політику державних органів влади у сферах, що безпосередньо стосувалися селянства, а також особливості ставлення селян до цієї політики. Увагу приділено формуванню та функціонуванню владних структур на селі, змісту владних рішень, їх відповідності настановам і стереотипам селянської свідомості, визначенню масових настроїв, що призводили до наростання соціального радикалізму й екстремізму, а також мотивації суспільної поведінки селянства. Покано, що події аграної революції у період Центральної Ради активізували суспільно-політичне життя на селі за одночасного розвалу адміністративних структур, що призвело до домінування тенденцій політичного та правового нігілізму у свідомості та поведінці широких народних мас. Зазначено, що цей процес можна класифікувати як архаїзацію суспільно-правових відносин і деградацію соціального життя на селі. Визначено, що даний процес характеризувався антиетатистськими й анархічними настроями широкого загалу, деструкцією органів державної влади, скасуванням державної юрисдикції, інституюванням громадського сходу (як основної форми селянської влади та судочинства), визнанням звичаєвого права основним інструментом регулювання правових відносин, посиленням регіоналізму, локальної свідомості, господарської та політичної автаркії, гіпертрофією ролі насильства, поширенням егалітаризму, втіленням соціальної справедливості у формі зрівняльного земельного розподілу.