Досліджено системи міжнародно-правового захисту прав людини за здійснення екстрадиції, яка складається з двох самостійних компонентів: комплексу міжнародно-правових норм, які встановлюють підстави для відмови у видачі у випадку, якщо вона може призвести до порушення прав людини та комплексу міжнародно-правових норм, що встановлюють належну правову процедуру в екстрадиційному процесі. Проаналізовано становлення правозахисних елементів в інституті екстрадиції. Досліджено практику Європейського суду з прав людини й інших міжнародних і національних судових органів щодо видачі. Вивчено договірну практику та національне законодавство держав з питань екстрадиції та положення про захист прав осіб у зв'язку з видачею. Доведено, що за умов сьогодення боротьба зі злочинністю у формі екстрадиції повинна здійснюватися з дотриманням прав і свобод осіб, залучених до екстрадиційної процедури.