Вперше проведено комплексний аналіз образів "мати" й "мачуха" на матеріалі української та німецької казкової прози з залученням історичного, соціологічного та звичаєвого контекстів. Виявлено характерні особливості сталого художнього образу "мати-мачуха" у його бінарній семантиці залежно від завдання сюжетної програми фольклорного тексту. Виявлено соціально-історичні та звичаєві чинники формування фольклорних стереотипів "рідна мати" та "зла мачуха". Простежено трансформаційні процеси, властиві образові Матері, розкрито його домінантно-психологічну особливість в українській і німецькій казковій прозі. Ідентифіковано типові для української та німецької фольклорної традиції національно самобутні сюжетотвірні мотиви ("мати допомагає дитині - мачуха шкодить пасербниці"). З використанням методології аналітичної психології (за К.-Г. Юнгом) доведено, що антиномія "мати-мачуха" є фольклорним втіленням амбівалентності архетипу Великої Матері. Методом порівняльного аналізу двох європейських казкових традицій досліджено художній образ сирітки на міфопоетичному, семантичному та семіотичному рівнях. Аргументовано, що колізія "пасербниця - мачуха" притаманна обом казковим репертуарам, проте природа конфлікту різна. Доведено, що антиномія "мати-мачуха" генерує образну дихотомію "сирітка - пасербниця". Розкрито специфіку казкових сюжетів, в яких образ жінки-матері є цілісним і тих, в яких він роздвоюється та поляризується залежно від конотацій оповідача.